Друга cвітова війна. Ми — пам’ятаємо!
Прадідусь Карпової Катерини, учениці 10-А класу.
Наш герой – Чайковський Андрій Микитович
(10.02.1903 – 4.10.1965)
У переліку трагічних сторінок української історії саме ця подія посідає вагоме місце. Так, минуло вже 75 років з того часу, коли закінчилась найкривавіша війна в історії людства. Друга світова… Скільки болю та жалю викликає лише згадка цих двох,на вигляд звичайних, слів. Ніколи не згасне в наших з вами серцях почуття вдячності тим відважним воїнам , які зуміли гідно протистояти агресії нацистської Німеччини та принести ту омріяну перемогу.
Я – Карпова Катерина Григорівна, пишаюся тип, що є правнучкою Чайковського Андрія Микитовича, героя – добровольця, який у 1941 року, перебуваючи на посаді голови колгоспу, без роздумів вирушив на захист рідної країни. На війні він виконував роль зв’язкового. Після визволення України брав участь у визволенні від нацистів сусідніх держав, отримав звання лейтенанта, а після закінчення війни залишився аби передати свій досвід та навчати молодих солдат, тому додому повернувся аж у 1947 році. На фронті отримав осколкове поранення в легеню, що дуже ускладнювало його післявоєнне життя та згодом стало однією з причин смерті. За відважність та проявлену мужність нагороджений багатьма медалями та орденами, серед яких Орден Червоної Зірки, Орден Червоного Прапору, медаль «За відвагу» та інші.
Ми дякуємо та завжди пам’ятатимемо твій подвиг, Андрію Микитовичу!
Фрагмент з відеоконференції класного керівника 5-Б Кулик І.В., присвяченій Дню пам’ятні.
Учениця 5-В класу Глущук Варвара та учень 1-В класу Глущук Ярослав пишаються своїм прадідусем Ковалець Іваном Митрофановичем.
Класний керівник 6-А класу Ковалець Є.І. проводить відеоконференцію години спілкування, присвячену Другій світовій війні.
Прадідусь Мокроцької Д., учениці 10-А класу
Я – Мокроцька Дар’я Іванівна, правнучка Немченка Івана Дмитровича, який народився 1918 року у селі Лиманці Снигірівського району, а працював у в‘язниці наглядачем. Коли у 1943 році до Херсону увійшли війська, вони з братом добровільно приєдналися до них аби прогнати фашистських загарбників. Тоді в домі прадіда разом з його сім‘єю оселилися німці. Цього ж року, 15 листопада, народилася моя бабуся, та аби побачити свою доньку, прадідусь пройшов через фашистів, заховавшись у погребі. Вночі, коли німці були в іншій кімнаті, він виліз, аби хоча б краєм ока подивитися на свою новонароджену дитину. Та один з німців прокинувся через плач і вирішив привітати прабабусю з народженням доньки, та подарувати шоколадку(на ті часи це було традицією). Почувши, що хтось йде, дід заховався під ліжко, та через те, що в ті часи ліжка були маленькі й низькі, у нього не вийшло повністю залізти. На щастя, тітка прикрила його своєю довгою, пишною спідницею, і саме завдяки цьому його не побачили та не вбили. Згодом його надіслали до Польщі, звідки наш герой надсилав дуже багато листів сім’ї, очікуючи повернення до рідної країни. Але, на превеликий жаль, у 1945 році, за декілька днів до закінчення війни, стався наліт мінами, одна з яких влучила у нього на смерть. Поховали його в Польщі під городом Вишков. Так закінчилося життя справжнього героя – патріота, який віддав своє життя, аби ми з вами жили у мирі та злагоді.
Учні 11 Б класу пам’ятають своїх рідних та близьких
Заморенный Николай Павлович
1898-1941
(прадідусь Кіяшко Марії)
Карбовніченко Михайло Іванович
(сусід Нікітенка Михайла)
Кузнецов Анатолій Іванович
(15.12.28-15.03.12)
(прадідусь Бахвалова Миколи)
Тімченко Микита Володимирович.
(17.04.1907 – 29.12.1987)
(прадідусь Бугріної Марії)
