До Дня Героїв Небесної Сотні

  На білому світі є різні країни,

                    Де ріки, ліси і лани.

                    Та тільки одна на землі Україна,

                    А ми її доньки й сини.

                    Усюди є небо, і зорі скрізь сяють,

                    І квіти усюди ростуть.

                                                                                                               Та тільки одну Батьківщину ми знаєм.

                                                                                                                Її Україною звуть.

   Такими словами розпочалась година спілкування на тему: «Небесна Сотня. Зима, що нас змінила» у 7-Б класі. Метою заходу було ознайомлення школярів із історичним та суспільним значенням Революції гідності, короткими життєписами деяких героїв Небесної Сотні, розкриття суті подвигу Небесної Сотні, вшанування героїзму українських захисників і тих, які полягли, і тих, які сьогодні зі зброєю в руках захищають суверенітет України, прищеплення любові до Батьківщини, виховання патріотичної свідомості.

   Лютий 2014 року закарбувався в історичній пам’яті нашого народу назавжди. Вся Україна і весь світ стали свідками холодної жорстокості катів і щирого, чистого, світлого, відчайдушного пориву повстанців. Людей з дерев’яними щитами, які гинули від снайперських куль професійних вбивць.

     Ми з вами вшановуємо пам’ять героїв різних історичних подій: Голодомор 1932-33 рр, Битва під Крутами, Бабин Яр. Тепер ми стали сучасниками ще однієї масової трагедії нашої країни. 18-20-го лютого 2014 року відбулося силове протистояння між  силовиками та протестувальниками, де загинуло більше сотні людей. Їх назвали Небесною сотнею.

    А 20 лютого – це День Героїв Небесної сотні.

   Коли зі сцени Майдану повідомили, що в одного загиблого – четверо дітей, у другого – єдина трирічна донечка залишилася круглою сиротою, бо мати померла ще раніше, а третій – ще взагалі не встиг пожити, йому лише 17 років… І тут 50-тисячний Майдан заплакав так по-дитячому пронизливо, як ніби він теж став цією сиротою, що плаче за втраченими батьками…

                                 А сотню вже зустріли небеса…

                                 Летіли легко, хоч майдан ридав.

І з кров’ю перемішана сльоза,

А батько сина ще не відпускав!

 

Й заплакав Бог, побачивши загін:

Спереду – сотник, молодий, вродливий

І юний хлопчик в касці голубій,

І вчитель літній – сивий-сивий.

 

І рани їхні вже не їм болять.

Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло,

Як крила ангела, злітаючи назад,

Небесна Сотня в вирій полетіла…